26 вересня 2017 року відбувся круглий стіл “Європейські орієнтири – зеленим реформам: Перегляд імплементації в екологічній сфері та кліматична дипломатія”.  

На сьогодні більшість реформ у сфері довкілля проводиться на виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, тому важливо слідкувати за екологічним та кліматичним порядком денним в Європейському Союзі, бути в курсі основних тенденцій та переймати кращий досвід та практику наших європейських партнерів.

Метою круглого столу було представити нові інструменти реалізації екологічної політики і права, окреслити поняття і принципи ведення кліматичної дипломатії в ЄС, а також обговорити можливі шляхи та перспективи використання європейського досвіду у цих сферах в Україні. 

Основою для дискусії стали два аналітичних документи, підготовлені експертами:  “Імплементація екологічних зобов'язань в умовах дерегуляції в Європейському Союзі: досвід кращих практик для України” і “Кліматична дипломатія в ЄС: висновки та рекомендації для України”.

Перша частина заходу, модерована Дмитром Шульгою, директором Європейської програмної ініціативи Міжнародного фонду “Відродження”, була присвячена презентації нового європейського інструменту покращення імплементації екологічного законодавства і політики – Перегляду імплементації в екологічній сфері. Цікавим виявився той факт, що багато першопричин поганої імплементації, виявлених в ЄС в ході проведення Перегляду, є актуальними й для України. Власне мова йде про погану координацію діяльності органів влади національного та регіонального рівня, низьку адміністративну спроможність, відсутність належного фінансування, даних й інформації та ін. 

Наталія Андрусевич, голова правління Ресурсно-аналітичного центру “Суспільство і довкілля”, що представляла аналітичний документ, назвала три варіанти можливого застосування такого інструменту для України: (1) використання Україною результатів Перегляду імплементації в екологічній сфері, який проводився для усіх держав-членів ЄС; (2) залучення України до механізму Перегляду імплементації в екологічній сфері як спостерігача; (3) запровадження в Україні національного механізму покращення дотримання екологічного законодавства та впровадження екологічної політики.

Микола Кузьо, заступник міністра з євроінтеграції Міністерства екології і природних ресурсів, підтримав ідею запровадження механізму покращення імплементації в Україні. Він наголосив на необхідності оцінки не лише законодавства, а й політики, адже “оцінка якісних речей може надати нового поштовху, щоб досягти кращого дотримання”. Його виступ викликав жвавий інтерес. Він також зазначив, що навіть з прогресивним законодавством, невиконання його норм матиме негативний вплив на стан довкілля та якість життя населення. Часто-густо причиною невирішення проблеми є не відсутність законодавства, а власне труднощі в імплементації існуючих правил, зокрема, недостатня увага встановленим термінам виконання та повнота реалізації, відсутність необхідних знань, адміністративних можливостей, слабка політика та практика щодо правозастосування на місцевому та регіональному рівні, недостатні інвестиції в необхідну інфраструктуру. 

Зацікавленість в учасників заходу викликало інтерактивне голосування, під час якого можна було вибрати одну з опцій рівня виконання наявного екологічного законодавства та політики на практиці. Із 26 отриманих відповідей, лише одна особа оцінила рівень реалізації досить високим, 15 вважало, що положення законодавства працюють лише з окремих питань, а 20 підтримали думку, що “на практиці, екологічне законодавство і політика майже не виконуються”. 

Друга частина заходу була присвячена майже не знайомому для української аудиторії питанню кліматичної дипломатії. “ЄС є світовим лідером як на міжнародному рівні, так і у сфері запровадження нових механізмів та інструментів в досягненні цілей політики щодо зміни на рівні ЄС, тому досвід ЄС є надзвичайно актуальним для України”, - наголосила Маряна Булгакова, директор Експертно-дорадчого центру “Правова аналітика, яка презентувала аналітичний документ з питання кліматичної дипломатії. Вона наголосила, що кліматична політика України повинна враховувати як національні, так і глобальні інтереси у вирішенні проблем зміни клімату та охорони довкілля, враховувати міжнародні зобов’язання та базуватися на наукових даних і висновках. Тому Україна повинна ставити перед собою амбітні цілі щодо скорочення викидів парникових газів, переходу на безвуглецевий розвиток, запозичення та обміну досвідом і позитивними практиками ЄС.

Оксана Алієва, координаторка програми “Зміни клімату і енергетична політика” Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, запропонувала три речі, які можна зробити для покращення кліматичної дипломатії в Україні: (1) запровадження освіти з кліматичної дипломатії, (2) налагодження кращої комунікації між офіційною делегацією на переговори та громадськістю; (3) прозорий процес формування позиції Україною. Власне щодо останнього питання за ініціативи Української кліматичної мережі готується звернення громадськості. Антон Антоненко, Віце-президент DiXi Group, розповідаючи про досвід роботи у сфері енергетичної дипломатії, наголосив на важливості питання лідерства, яке може проявити будь-яка країна в процесі, зокрема, й Україна. Він виокремив тенденції розвитку енергетичної та кліматичної політик в Україні: демонстрація прагнення постійно працювати в глобальних масштабах для розробки екологічно чистих і сталих видів палива для одночасного збільшення енергетичної безпеки, зниження енергоємності та вирішення проблем глобальної зміни клімату; розподіл обов’язків і співпраця між різними державними органами і зацікавленими сторонами та цілеспрямована участь у діяльності міжнародних організацій.

 

Круглий стіл проводив Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля» спільно із Експертно-дорадчим центром «Правова аналітика» за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках грантового компоненту проекту «Громадська синергія» (http://www.irf.ua/programs/eu/civicsynergy/). Окремі думки, висловлені в матеріалах або озвучені на заході, є особистою позицією авторів/спікерів і необов’язково відображають точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».